Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2014 року Справа № 912/1830/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Палій В.В. (доповідач)

розглянув касаційну скаргу заступника військового прокурора Київського гарнізону Центрального регіону України (далі -Прокурор), м. Київ,

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.07.2014

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.10.2014

зі справи № 912/1830/14

за позовом Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави (далі -Прокуратура), уповноваженим органом якої є Міністерство оборони України в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (далі -Управління МОУ), м. Київ,

до приватного підприємства "КАМЕЛОТ-3000" (далі -Підприємство), м. Кіровоград,

про стягнення 20 720,00 грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

прокуратури - Яговдік С.М. прокурор відділу (посв. № 029909 від 23.10.2014)

позивача - Сажієнко І.О. предст. (дов. від 27.02.2014)

відповідача - не з'явився

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Прокуратура звернулася до господарського суду Кіровоградської області в інтересах держави в особі Управління МОУ з позовом до Підприємства про стягнення 20 720, 00 грн. безпідставно отриманих коштів з відшкодування витрат на відрядження працівників.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 21.07.2014 (суддя Вавренюк Л.С.), яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 (судді Дармін М.О. -головуючий, Березкіна О.В., Чус О.В.), у задоволення позову відмовлено повністю.

Судові акти попередніх інстанцій з посиланням, зокрема на приписи статей 627, 632, 837, 844, 1212 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) мотивовано погодженням сторонами спору такої істотної умови договору на виконання робіт від 15.11.2011 № 22/10-11/34-1020271 (далі -Договір), як ціна, яка під час дії Договору не змінювалася, отже, кошти у сумі 20 720, 00 грн. одержані відповідачем за наявності правової підстави і не можуть бути витребувані у відповідача як такі, що отримані безпідставно.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Прокурор просить судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати з прийняттям нового рішення про задоволення позову. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 15.11.2011 Управлінням МОУ як замовником та Підприємством як виконавцем укладено Договір, відповідно до умов якого виконавець виконує на власний ризик із свого матеріалу та своїми засобами "Поточний ремонт і промивку системи опалення будівлі 113/49 військової частини А0222 за адресою: вул. Дегтярівська, 19Г, м. Київ" та здає в обумовлені строки виконані роботи замовнику;

- відповідно до пункту 1.2 Договору зазначено, що замовник приймає виконані роботи шляхом підписання акта виконаних робіт та оплачує їх;

- пунктом 1.3 Договору передбачено, що обсяги робіт визначаються відповідно до комплекту кошторисної документації, затвердженої замовником;

- згідно з пунктом 2.1 Договору сторонами визначена ціна договору, яка складає 63 932,14 грн. (разом з ПДВ);

- згідно з пунктом 2.2 Договору ціна Договору може змінюватись за погодженням сторін:

у випадку зміни обсягів чи складу робіт за обґрунтованим рішенням "Замовника";

у випадку прийняття нових законодавчих і нормативних актів, що регулюють порядок оплати матеріалів та робіт для бюджетних установ, зокрема в установах Міністерства оборони України, та які впливають на вартість робіт.

- згідно з пунктом 2.3 Договору узгодження змін щодо ціни Договору здійснюється сторонами шляхом проведення відповідних розрахунків та укладення додаткових угод, які є невід'ємною частиною даного Договору з моменту їх підписання;

- пунктами 3.3, 4.4, 4.6 Договору передбачено, що датою завершення робіт вважається дата підписання акта приймання виконаних робіт, але не пізніше 31 грудня 2011 року; замовник проводить оплату за виконані роботи виконавцю на основі актів виконаних робіт (Ф№КБ-2в та Ф №КБ-3); оплата виконаних робіт здійснюється в обсягах, підтверджених актами виконаних робіт, протягом 7-ми банківських днів з моменту підписання актів сторонами Договору;

- пунктами 7.1, 7.2 Договору визначено, що даний Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за даним Договором; термін дії Договору встановлюється до 31 грудня 2011 року.

- сторонами узгоджена договірна ціна на будівництво "Поточний ремонт і промивку систем опалення будівлі 113/49 військової частини А 0222 за адресою вул.Дегтярівська 19Г м. Київ" (Форма № КБ-3) у розмірі 63 932,14 грн., складовою частиною якої (пункт 6) визначено інші супутні витрати у розмірі 17 266,8 грн. без ПДВ;

- на виконання умов укладеного сторонами Договору відповідач як виконавець виконав, а позивач як замовник прийняв виконані за Договором роботи, про що сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт № 1/ 271/1 за листопад 2011 року за формою КБ-2;

- згідно з платіжним дорученням від 21.11.2011 № 254 на виконання умов Договору Управління МОУ перерахувало Підприємству 63 932,14 грн.;

- згідно з актом ревізії від 01.11.2012 № 072/30/2002 фінансово-господарської діяльності Управління МОУ за період з 01.04.2010 по 01.08.2012 перевіркою встановлено, що в акті приймання виконаних будівельних робіт № 1/271/1 за листопад 2011 року при трудовитратах у кількості 1123 люд.-год. безпідставно нараховано витрати, пов'язані з відрядженням, що призвело до завищення вартості робіт на суму 20 720 грн. з ПДВ, чим нанесено матеріальні збитки у зазначеній сумі.

Причиною спору зі справи стало питання стосовно наявності чи відсутності підстав для стягнення з Підприємства 20 720, 00 грн. безпідставно отриманих коштів з відшкодування витрат на відрядження працівників.

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 837, частини першої статті 843, частини першої статті 844, частини другої статті 845 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, договірна ціна, визначена в Договорі, під час дії Договору сторонами не змінювалася, а, отже, є погодженою у сумі 63 932,14 грн.

Згідно з приписами статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти:

- набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи;

- відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Сукупності наведених обставин суди попередніх інстанцій дали належну оцінку і, встановивши, що між сторонами спору було укладено Договір, на виконання умов якого замовником були перераховані виконавцю кошти, погоджені сторонами як ціна Договору, а, відповідно, такі кошти набуто відповідачем за наявності правової підстави і не можуть бути витребувані згідно з положеннями статті 1212 ЦК України як майно, набуте без достатньої правової підстави, - дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Виявлені ревізією фінансово-господарської діяльності Управління МОУ за період з 01.04.2010 по 01.08.2012 порушення не впливають на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати (аналогічна правова позиція викладена у постанові ВСУ від 22.01.2013 зі справи № 5006/18/13/2012).

Доводи Прокурора не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.07.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 зі справи № 912/1830/14 залишити без змін, а касаційну скаргу заступника військового прокурора Київського гарнізону Центрального регіону України - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Палій